Ой, Вербо, Вербо

Ой вербо, вербо, де ти росла,
 що твоє листячко вода знесла?

 Ой знесла, знесла тиха вода,
 а я молода, як ягода.

 А я молода, як ягода,
 не іду заміж за рік, за два.

 А іду заміж аж п’ятого
 за того п’яницю проклятого.

 Ой кажуть люди, що він не п’є,
 а він щодня з корчми іде.

 А я молода – проти нього,
 несу таляра золотого.

 Несу таляра золотого –
 викупить коня вороного.

 Не раз, не два я викупляла –
 крізь віконечко утікала.

 В темнім садочку ночувала,
 різних пташечок наслухала.

 Соловей каже – тьох-тьох, тьох-тьох –
 сипляться сльози, як той горох.

 А зозуленька – ку-ку, ку-ку –
 нащо я терплю таку муку...

 Ой вербо, вербо, де ти росла,
 що твоє листячко вода знесла?