Залишаю півпляшки тобі,допий за мною інтригу.

Залишаю півпляшки тобі,допий за мною інтригу.
Спека залиє вокзали,розтопить собою найромантичніші 
в світі дахи.
Вона під морфієм спалить по черзі усі сторінки моєї
ще непрочитаної ніким книги,
А потім стукатиме долонями в двері
чужих квартир з надією,щоб хтось таки прихистив,
в себе на підвіконні папороттю залишив.
У мене в животі намагнічена любов'ю вакуумна сфера
касетним програвачем порушує сонорні простори
епохальної тиші.

Я сьогодні,віриш,у щент заповнена
чимось настільки приємним,що зводить
в судомах шкіру.
Я сьогодні засинаю під зірками В'єтнаму,
наче останній,безнадійно щасливий лірик.

Вказівним пальцем малюю на обличчі
ідеальну нотну гаму,
Одягни мою ніжність,вона тобі як нікому личить.
Я віддаю на благодійність власне серце
з найціннішого,м'якого сплаву.
Мій стан критичний.Так як і знак безкінечності,
повторює контурами октаву.