Різна

Що ховає твоє серце так старанно і глибоко?
Їх не знайде жодна мрія, не побачить жодне око.
І напевно вже ні в кого не залишилась надія,
Бо насправді вона мертва і давно уже не тліє.

Розчиняєшся у людях, тебе поглинає натовп.
Та єдиний лиш рух тіла тебе виділяє раптом.
Ти не схожа на всіх інших, майже просто унікальна.
Та нажаль до твого серця дотягнутись нереально. 

І душа твоя холодна, для людей вона закрита.
Лиш для себе однієї у тебе вона відкрита.
Хоч ти маєш безліч друзів – у тебе нема кохання.
І напевно в цьому світі ти уже така остання.

Тобі треба небагато, та воно є максимальним.
Усі ласки й поцілунки здаються банальними.
Коли за вікном відлига – тобі добре і приємно.
І не знаєш ти що значить таке слово, як «взаємність». 

Ти пірнаєш у безодню свого непростого світу.
Лиш у темряві і тиші ти знайдеш частинку втіхи.
Все життя як сон проходить, без кінця і без початку.
І колись тебе згадають як одну складну загадку.

Бо часом ти тиха і дуже спокійна,
А іноді дика і вкрай енергійна.
Буваєш грайливою і завжди чарівною.
Іноді злою і водночас наївною.

Для когось бажаною і дуже коханою,
Для іншого згубною і недоторканною.
Не рідко – жорстока, нестерпна й зрадлива.
Та часто ти ніжна, ласкава і мила.

Просто вже набридли ці даремні сподівання,
Коли нема реакції ні на одне зізнання.
Кому потрібні рішення? Кому потрібні дії,
Коли в очах навпроти ти бачиш безнадію! 

Навіщо ці розмови, що навпіл розривають?
Навіщо ті слова, яких ніхто не знає?
Навіщо йти вперед, коли уже не треба?
Й дивитися уверх, якщо немає неба?

Скажи, навіщо сонце, коли його не бачиш?
Навіщо ображатися, коли і так пробачиш?
Навіщо мати мрію, що мрією й залишиться?
Й писати в той момент, коли зовсім не пишеться? 

Чи зможеш ти відповісти хоч на одне питання
Так просто і відверто без жодного вагання?
Чи можеш ти хоч раз відкритися мені,
Й сказати прямо в очі лиш тільки «так» чи «ні»?

Бо часом ти тиха і дуже спокійна,
А іноді дика і вкрай енергійна.
Буваєш грайливою і завжди чарівною.
Іноді злою і водночас наївною.

Для когось бажаною і дуже коханою,
Для іншого згубною і недоторканною.
Не рідко – жорстока, нестерпна й зрадлива.
Та часто ти ніжна, ласкава і мила.

Хоч тебе всі довго знають, та для них ти нова книга,
Непрочитана нітрохи, бо на ній застигла крига.
Ти завжди неординарна, твої дії незвичайні,
Бо сьогодні ти весела, завтра ж – тонеш у мовчанні.