Гуцулка Ксеню

Темна нічка гори вкрила,
                 Полонину всю залила,
                      А в ній постать сніжнобіла, -
            Гуцул Ксеню в ній пізнав.

                Він дивився в очі сині,
                Тихо спершись на соснині,
                      І слова ніжні любові
            Він до неї промовляв:

           Гуцулко Ксеню,
            Я тобі на трембіті
                   Лиш одній в цілім світі
             Розкажу про любов.

              Душа страждає,
               Звук трембіти лунає,
                   Та що серце кохає,
                Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.

В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумну пісню вигравав:

   Гуцулко Ксеню,
   Я тобі на трембіті
   Лиш одній в цілім світі
   Розкажу про свій жаль

   Душа страждає,
   Звук трембіти лунає,
   Та що серце кохає,
   Бо гаряче, мов жар.