Минус

Залишу напевно минуле без жалю
Крок собі на зустричь я зроблю
Спитаю у тиші як буті, що далі
Де той що люблю

На межі надії я чекати буду
Сноведіння оживуть

Зупиню мить мінливу 
Сердцю дам сліз горячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню нічь зігрію,сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь що люблю.

Ведіння розтане як потяг в туманах
Мить на денці сердця збережу.
Спитаю у тиші кохання омана
Чом за ним тужу.

І крізь сон неначе знову я побачу
Все що сталось на яву

Зупиню мить мінливу 
Сердцю дам сліз горячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню нічь зігрію, сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь що люблю.

Зупиню мить мінливу 
Сердцю дам сліз горячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню нічь зігрію,сум як попіл розвію
Все зроблю щоб ти бачів що люблю