Гуцулка Ксеня

Темна нічка гори вкрила,
 Полонину всю залила,
 А в ній постать сніжно-біла, —
 Гуцул Ксеню в ній пізнав.
 Він дивився в очі сині,
 Тихо спершись на соснині,
 І слова палкі любові
 Він до неї промовляв: 

 — Гуцулко Ксеню,
 Я тобі на трембіті
 Лиш одній в цілім світі
 Розкажу про любов.
 Душа страждає,
 Звук трембіти лунає,
 А що серце кохає,
 Бо гаряче, мов жар. 

 Вже пройшло гаряче літо,
 Гуцул іншу любив скрито,
 А гуцулку синьооку
 Він в останню ніч прощав.
 В Черемоші фали хвилі,
 Сумували очі сині,
 Тільки вітер на соснині
 Сумно пісню вигравав: 

 — Гуцулко Ксеню,
 Я тобі на трембіті
 Лиш одній в цілім світі
 Розкажу про любов.
 Душа страждає,
 Звук трембіти лунає,
 А що серце кохає,
 Бо гаряче, мов жар.