Вже сонце низенько

Вже сонце низенько, вже вечір близенько,
Спішу я до тебе, ти моє серденько. 

Спішу я до тебе, ще й до твеї хати,
Як ти мене впустиш, щоб не чула мати. 

Ой як упускала, за ручку стискала,
Ой як випускала, плакала-ридала.

Ой як випускала, плакала-ридала,
В оченьки дивилась, правдоньки питала: 

- Чи ти мене любиш, йо чи ти смієшся,
До другої ходиш, та й не признаєшся? 

- А я тебе люблю, ще й любити буду,
Тільки признаюся, що брати не буду. 

- Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила,
А він жінку має, а я полюбила. 

А він жінку має, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, чорняві обоє.