До криниці (файна)

До криниці я ходив під рясну калину,
Щоб напитися води, а зустрів дівчину.
В'ється стежечка крута та й на полонину |
В мене серце завмира, як її зустріну!   | (2)
І пішов би, і сказав: "Я тебе кохаю"
Та не можу, бо вона іншого вже має.
В'ється стежечка крута та й на полонину |
В мене серце завмира, як її зустріну!   | (2)

Приспів:
Файна! Тая дівчинонька була.            |
Файна! Калина в серці розцвіла,         |
Спогади давні, як в небі зоряні вогні.  |
Чом не досталася ота краса мені?..      | (2)

Не одна зима пройшла і весна, і літо,
А калина розцвіла знову білим цвітом
В'ється стежечка крута та й біжить до гаю |
В мене серце завмира, як її згадаю!   | (2)

Приспів. (3)