Кохання є!

Сонце, дощ і сніг, день чи ніч,
печаль чи сміх, а в очах твоїх лиш гріх.
Тільки гріх і страх, страх гіркий,
кохання смак знов відчути на губах.
Відпускаю тебе, і, нехай розвіє вітер сльози,
що не витер поцілунком я своїм,
Хай весняний грім прожене осінь,
вже досить, серце кохання просить.
Сум і темряву з душі вимиють дощі,
пізно посміла втонути в почутті.
Душа є крім тіла, кохання є в житті.
Кохання є.

Повернешся ти, щоби спалені мости збудувати,
я ж кажу: прости.
Поцілунками знов розквітне сміх,
і ми по війні знайдемо мир.
Пригортаю тебе, бо розвіяв уже вітер сльози,
що не витер поцілунком я своїм
Хай весняний грім прожене осінь, вже досить,
серце кохання просить
Сум і темряву з душі вимиють дощі,
пізно посміла втонути в почутті.
Душа є крім тіла, кохання є в житті.
Кохання є.