Покохала, покохала я до болю Молодого, молодого скрипаля...

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.

Шла до нього, наче місячна царівна,
Шла до нього, як до березня весна.
І не знала, що ця музика чарівна
Не для мене, а для іньшої луна.