"Жив народ собі один, звався український, але він не знав що є ще народ ро

Жив народ собі один,
Звався український,
Але він не знав що є 
Ще народ російський.
Жили собі добре в них
Та радянська влада
Взяла та й народи ті 
Братами назвала.

Приспів: Маєм Київ ми столицю, 
Україну мати, 
І не треба, москалі, 
Нам тут заважати.

Вова Лєнін раз напився,
Бо хтів погуляти
Своїм руху наробив
Вистрілив з гармати.
Ну а рано, з будуна,
Виліз на трибуну,
І з обдертих він створив
Червону комуну.

Тече вода з-під Аврори,
Та й по Петроґраду,
А я маю собі в носі
Ту совєтську владу.
За царя нам було добре,
Кождой мав си поле,
А Володя всіх зігнав,
Най го колька сколить.

А мій дідо був ґазда,
Сіяли, орали,
А москалики здуріли, 
Куркульом назвали.
Най би си собі назвали,
А то всьо забрали,
Товарищєм нарекли,
І куфайку дали.

Росіяни – добрі люди,
Москалі – погані,
Ліпше, хлопці, бисьте жили
Десь у Пакістані.
А як нє, то сі не пхайте,
Вас застерігаю,
Ані я, ані родина,
Вас тут не чекаю.

Всі заводи сьти забрали,
Тепер ви магнати,
Але в нас є Лазаренко, 
Буде помагати.
Ще Вкраїна зацвіте
І розквітнуть квітки,
Ще прилізете до нас
Ви на заробітки.

Нас у школі колись вчили 
“Здрастуйтє” казати,
Шляк би трафив москалів,
Та і вашу мати.
А із ваших та й райкомів,
Раду ми зробили,
Трохи добре, москалі, 
Жисьте сі вступили.

Добре то, що москалі, 
Танки нам лишили,
З тої техніки курейці 
“Део” нам зробили.
А ті статуї великі,
Лєнін з бородою,
Ми на бронзу розпиляли,
Та й зробили зброю.

З тої зброї будем ми,
Горобців пугати,
Щоби вони не мішали 
Урожай збирати.
Ой летіт, ви горобці,
До іншого краю,
Будьте чемні, москалі,
Я вам все прощаю.

А рубашка – то сорочка,
Воротнік – то ковнір,
А карман – то є кишеня,
А солдат – то жовнір.
Шо зробили, москалі, 
Ви з нашої мови,
У нас гривня – то рубель,
Тьолки – то корови.