Дощик, дощик

Дощик, дощик
Крапає дрібненько...
Я ж думала, я ж думала —
Запорожець, ненько!
Я ж думала, я ж думала —
Запорожець, ненько!

Коли б знала, коли б знала,
Відкіль (звідкіль) виглядати,
То б найняла, заставила
Стежку промітати (протоптати).
То б найняла, заставила
Стежку промітати.

Аж він іде, аж він іде,
Ступає дрібненько,
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!

Дощик, дощик,
Аж із стріхи капотить...
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.

Розсердився, розгнівився
Мій милий на мене,
А як гляне — серце в’яне
І в його, і в мене!
А як гляне — серце в’яне
І в його, і в мене!