Щоденник

1
Я прокинувся від шороху і поскрипувань дерев,
Навколо була темрява,ліс і без перерв
Доносилися голоси,точніше інтонації
Не знаю правда це,чи мої галюцінації..
Не пам"ятав,чому я тут лежав непритомним
Дотиком включив ліхтар в телефоні,
Посвітив навколо і побачив справа від мене
Зошит сірого кольору і надпис "Щоденник".

Я відкрив і почав читати дивні рядки,
Були химерні малюнки і ніби мокрі сліди.
Це історія життя простої дівчини,
Та після слів написаних,складності стають простішими.
Не було там ні імені,ні вказаного віку,
Слова рвали папір,як рветься душа від крику.
І не було там сміху,лише сльози і плач,
Гори минулих поразок і нестерпних невдач.

Приспів:
Без душі,без лиця і без імені,
Її сердце живе там,де тіні всі.
Де загублені душі скалічені,
Не знаходять притулку у вічності.
Постаті зникли у темряві,
Вони ані мертві,ані живі.
Розгорілось життя,наче вогнище,
Розійдися пітьма,хочу жити ще...

2
Все починалось зі слів:"За що мені така кара?!
Чому моє життя схоже на чужі кошмари?
Я так стараюсь бути сильною,Чому я досі тут?"
Прочерки і крапки,інтригований етюд.
Коли їй було вісім-їх покинув тато,
В однокімнатній квартирі,на мамину зарплату.
Ледве вистачало ,щоби не вмерти голодною смертю,
Це існування в Україні,будемо відверті.
Терпіла насміхання вчителів і однолітків:
"Ти невдаха!Сирота!Куда втікаєш?Звідки?"
Ковтала сльози,терпіла,прибігала додому,
А там ридала,ревіла,два роки потому.
У мами появився другий,це як "легальний"вітчим,
Вона дізналась про жорстокість,ну а це навічно.
Невдовзі мама захворіла і мами не стало,
Коли читав я ці слова-душу вивертало!

Приспів: ...

3
Я продовжував читати, і так розділ за розділом,
Серце ранила слова,як пекучим пострілом.
Вона втекла із дому,від бидла і п"яних компаній,
Це,як втекти від алігатора в зуби піраній!
Де ночі на вокзалі,знущання перехожих,
Благання милостині біля домівок Божих.
Недоїдання,постійні болі,повсякденне,
Бажання закінчити давно початий щоденник.
Але її ніколи не сприймало людство,
Назва останнього розділу-"Моє самогубство".
Я здригнувся!Пуста сторінка..Її фото..
І сліди від пальців..плями від болота..
Я придивився на фото і підвівся на ноги,
Її очі від болю просили допомоги.
Раптом я злякався,до плеча доторкнулась рука,
Я різко обернувся...це стояла Вона...

Приспів: ... (2 рази)