Храми

Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Вирубано коріння,
Нікуди нам подіти
Вибудувані не нами храми.

Їх силуети строгі
Рвуться угору стрімко,
Наче злетіти хочуть в небеса... в небеса.

Приспів:
Храми... Величні храми...
Кожна цеглина тягне
Плату за чийсь забутий гріх.
Викінчені хрестами
Їх золочені бані –
Докір німий для нас усіх.

Лики святих скорботні...
Висвячені гармати...
Тут, як і скрізь, панують гроші...
Завтра, як і сьогодні,
Будуть мечами орати
Діти Твої немудрі, Боже.

Може, вони й не винні –
Просто ніхто давно вже
Не виганяв із храму гендлярів, шахраїв.

Приспів

Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Крізь вітражі проміння...
Висохлі мертві квіти...
Голосом дзвонів ридають храми.