Друзі всі здуріли мов, Всіх понесло на любов. І ніхто не в праві, Тут вже

У тобі так багато сторін,
 Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, 
Чому ти настільки красива? 
Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, 
Яких я не відкриваю тобі,
 Бо це все може вбити, Тебе це може вбити.
 
1. Трошки більше, ніж навхрест Зав’язались вузилки: 
І не розірвати, і не розв’язати. Доторкнутись до зіниць, Я навік в тобі застиг: 
Все це так спонтанно, І чомусь банально... Знати...
 Думати... Себе побачити Зі сторони можливо... Все в житті можливо... 
Пр-в: У тобі так багато сторін, 
Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію,
 Яких я не відкриваю тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити. 
2. З двадцять другої весни Я закину свої принципи. Це буває рідко, Але так помітно. Друзі всі здуріли мов, Всіх понесло на любов. І ніхто не в праві, 
Тут вже ніхто не в праві Стримати... 
Чи зупинити... Це ж нормально.... 
Треба бути нам... Якось жити нам... 
Пр-в: У тобі так багато сторін, 
Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Я просто не відкриваюсь тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити