Сын луны

Розгодай моменти,
Розповідь легенди.
Що одна ромала,
У луни благала
До самої зорі.
Плачучи просила,
З циганом, що милий
Повінчати її.

«Буде наречений,»
Луна каже,
«Та натомість хочу
Твого сина.
Первістка – дитину,
Що йому народиш
Віддаси ти мені.»
Жертвує хто сином
За любов не сплину,
Той забуде ті дні.

«Бажаєш бути ти матір’ю
Та не знайдеш любов
Бо ти срібна луна,
Тим не станеш ти жінкою,
То навіщо тобі це маленьке дитя.
А..а..а
Сіроокий син луни.»

І від батька, котрим став той циган
Мати народила свого сина
Білий наче глина,
З сірими очима
Альбінос – син луни.
«На мене не схожий!
Це дитя не може
Бути сином мені!»

«Бажаєш бути ти матір’ю
Та не знайдеш любов
Бо ти срібна луна,
Тим не станеш ти жінкою,
То навіщо тобі це маленьке дитя.
А..а..а
Сіроокий син луни.»

Циган, що побачив в цьому зраду,
Вирішив ножем дати їй раду.
«Від кого дитина?
Ти мене зганьбила!
Я помщуся тобі!»
Після її вбивства
Залишив дитину
На далекій горі.

«Бажаєш бути ти матір’ю
Та не знайдеш любов
Бо ти срібна луна,
Тим не станеш ти жінкою,
То навіщо тобі це маленьке дитя.
А..а..а
Сіроокий син луни.»

І коли ночами луна повна,
То луни дитина рада сповна,
Коли син ридає
Луна убуває,
Колихати дитя. 
Коли син ридає
Луна убуває,
Колихати дитя.