Найпрекрасніше

Я їздив містами, ходив музеями,
Блукав горами, 
Дивився як сходить і заходить сонце,
Бачив чудеса природи,
Дивувався з картин,
Зупинявся перед скульптурами,
Підводив очі і розглядав небо, хмари,
Не міг відвести очей від океану,
Але найпрекрасніше, що я бачив в житті –
Дві наші зубні щітки, які стояли разом
У ванній готелю якогось міста,
В якому ми вперше разом прокинулися.

Розпечене і прозоре повітря літа,
Твоя засмагла шкіра і гарячий вітер, 
Річка, вода в якій була теплішою
За наше дихання.
Вночі було чутно тільки дзижчання
Комарів і твої стогони, одразу
По тому спалахував вогник цигарки
І тиха розмова.
Телефони розрядилися на другий день,
Ми залишилися одні з деревами і, 
Як виявилося, мишами, котрі 
Вночі прогризли мій наплічник і з’їли
Всі харчі: залишки хліба, гречку,
Пачку чіпсів, крекери, шматок сиру.
Залишили тільки пачку сигарет.
Добре, що миші не курять.
Я ловив рибу, а ти збирала квіти,
Носила білі спідниці, сережки й намисто
З бурштином, наспівувала якісь мелодії,
Казала: дивно, що Вівальді написав «Пори року»,
А коли я питав чому, відповідала: не знаю,
Просто дивно, хіба не так?
Так, ти дивна.
І коли заходило сонце, ми дивилося як незграбно
Воно плутається у верхів’ях дерев.
А коли літо згасло, ми роз’їхалися і 
більше ніколи не бачилися.

Але найпрекрасніше, що я бачив в житті –
Дві наші зубні щітки, які стояли разом
У ванній готелю якогось міста,
В якому ми вперше разом прокинулися.