Опининг из 347 серии

Ти ще чекатимеш сонця без меж
перепливеш цю ніч, переживеш
ще приймач покірно плаче
і зірки як помаранчі марно
освітлюють дім, де тебе вже нема

кохана
переплутані вени
ліхтарі в далеких містах без тебе
одинокі антени помирають у небесах

нічним слайдами у голові
твої повернення вічне тіві

Небезпечну і тривалу
цю дорогу до вокзалу
можеш звичайно здолати якщо ти сама

всі маршрути вже відомі
кожна річ в моєму домі
має колір любові і тіла твого