Земле моя мила

Я тебе знайшов —
Без зайвих слів,
У товщі літ.

Твоє ім'я
Почую знов —
Як птаху спів,
Як шелест віт.
 
 Колись відступить холод лютий,
 Тебе зігріє сонце тепле,
 Й красу твою відкриють люди,
 Мила моя земле.

Я тебе знайшов,
І біль нестерпний
В мить затих.

Реве земля,
За швом йде шов,
Та вірю в те,
Що загоїш їх.

 Колись відступить холод лютий,
 І знову кров заграє в жилах —
 Любов твою відчують люди,
 Земле моя мила.

  Колись розвіє хмари чорні
  Ласкавий подих твій весняний,
  Життям новим наллються корні,
  І в мить свої загоїш рани.

  Нехай побіги всі розмило,
  Пророчать всі майбутнє темне, —
  Тримайся, земле моя мила,
  Рідна моя земле.

Гості прийшли непрошені,
Снігом сліди запорошені.
Свіжим наїлись досита
Поту забутої осені.

Гості прийшли непрошені,
Снігом сліди запорошені.
Свіжим наїлись досита
Крові забутої осені.

 Гості прийшли непрошені,
 Й не бачать нічого очі вже,
 І спадок весь твій розкрадено,
 Чужими замінено вадами,

 Стерто врожаї зрощені,
 Й ми самі собі вже прощені,
 Заховано совість в сутінках
 І судим, не знаючи суті, ми
 Всі.