(1939 р., після кривавої війни з угорцями)

Чи чули с-те, рідні браття | (2)
Як боролось Закарпаття? | (2)

Сорок тисяч воювало, Кров невинну проливало

(За зелену Верховину, За Карпатську Україну

Тече річка, тече сміло, Несе вона біле тіло.

Несе вона дітям тата, Жінці — мужа, сестрі — брата.

Діти, — «Тату!» — злементіли, Та й до річки полетіли)

Понад Хустом ворон кряче, А в хатині мати плаче

Не плач, мамко, та й не тужи, Син ранений, та й не дуже

Голівонька на четверу, А серденько на шестеру

(Білі пальці на кавальці, Білі ручки на обручки)

Найми, мамко, столярика, Найкращого малярика

Най ми хатку ізбудує, Та й на чорну помалює

Без дверей та й без віконець, Бо вже мому життю конець

Чи чули с-те, рідні браття | (2)
Як боролось Закарпаття? | (2)

(Не плач, мамко, син не встане, Україна ще постане

Ще й зелена Верховина, І Карпатська Україна!)