Нiч летiла

Ніч летіла красива, чорна,
Розкидала зірки по сукні.
Очі в очі дивилася місту сонному,
Занурюючи його в обійми.
Ніч дарувала себе довгоочікувану,
Розмова затіявши особливий.
Хто зрозуміє цю даму дивну
І який у неї резон
У психоделічної цій п'єсі?
Пальцями тонкими б'ючи
У клавіші чорні діезів,
Що вона робить чи знає?
А місто дивився очима червоними
Ліхтарів що світять чітко
Вулицям, забула вже про негоду
Вчорашньої бурі з дощем.
Ніч летіла, як чорний птах,
Над плато міста розправивши крила.
Але настала пора пробачити і попрощатися,
Щоб на ранок закінчився фільм.
"Яка чудова мелодрама!" -
Скаже досвідчений кінолюбовью глядач -
"Ось це зіграли, майстерно явно!
Навряд чи ще повторити!".