Засвіт встали козаченьки (авт. Маруся Чурай, сер. 17 ст.)

Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,–
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не журися
Та й за свого миленького
Богу помолися

Зійшов місяць над водою,
А сонця немає...
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:

"Іди, іди, мій синочку,
Іди , не барися
За чотири неділеньки
Додому вернися!"

"Ой, рад би я, стара мати,
Ще й раньше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротах спіткнувся.

Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,–
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.