Синьо-жовта балаклава

Ворог бачить в очах вогонь палає,
ворог каже це зрада.
І зрадник той, хто шини підкидає
в цей вогонь на барикадах.
Але, брате, згадай все навкруги:
синє небо і жовті луги.
Візьми руку мою,
нехай стане зброєю
серце, наповнене любов'ю.
Нехай линуть до бою думки
Про твою родину
про кохану, про дочку й про сина,
про рідну країну.

І кров вже не кров, а просто лава!
Тримає прапор синьо-жовта балаклава,
Кричу: "Україні, Героям - слава"
Тим, що стоять, і тим, що вже впали.
В якій сотні - їм було все одно.
В першій, другій - всі в Небесній давно.
Вони просто бились, не боялись,
На що йшли - добре знали.

Вони бились за твоє й моє.
За свободу твою й мою.
Все, що в нас було і що є, - 
Все перемогли в бою.

Загоються рани, 
і зупиниться кров.
Боліти вже престане,
і будуть тільки шрами -
Зможем битися знов.

День і ніч стоїть ціла рота
Синьо-жовтим патріотом.
Тризубець на касці, бронежилет,
"Ще не вмерла" - співає куплет.
М'язи в напрузі, шрами на тілі,
добре видні снайперу в прицілі.
Біль пече, мов кропива,
А за спиною - розгорнуті крила.

І кров вже не кров, а просто лава!
Тримає прапор синьо-жовта балаклава,
Кричу: "Україні, Героям - слава"
Тим, що стоять, і тим, що вже впали.
В якій сотні - їм було все одно.
В першій, другій - всі в Небесній давно.
Вони просто бились, не боялись,
На що йшли - добре знали.

Вони бились за твоє й моє
до болю.
За свободу твою й мою,
за волю.
Все, що в нас було і що є, - 
з самого роду, -
Все перемогли в бою,
але цілим народом!