1к.

1к.
Як зимова завірюха, в мене лагідна свекруха,
В очі віє і мете, навіть плетево плете.
Де нога її ступає, чорти стежку замітають,
А куди її не просять, як назло чорти приносять.
ПРИСПІВ
На вулиці завірюха, ой, бурчить, бурчить свекруха,
Ой, бурчить, бурчить і лає, бо невістку гарну має.
Не бійтеся завірюхи, хай бурчать, бурчать свекрухи,
Нехай краще пригадають скільки самі гріхів мають.
2к.
Як у спас зелена муха, в мене лагідна свекруха,
На дно миску подає, а добавку не дає.
І на свекра все моргає, ще й на ногу наступає,
"Не будь таточком хорошим, заховай подалі гроші".
ПРИСПІВ
3к.
Мені люди вносять в вуха небилиці від свекрухи,
А мені на те начхати, правда, що не рідна мати.
Як тополі не жаль пуху, так свекрусі не жаль духу,
З краю в край селом ходити, невісток своїх судити.
ПРИСПІВ
На вулиці завірюха, хай бурчить, бурчить свекруха,
Ой, бурчить, бурчить і лає, бо невістку гарну має.
Не бійтеся завірюхи, хай бурчать, бурчать свекрухи,
Нехай краще пригадають скільки самі гріхів мають.
4к.
Буду з часом я свекруха, буду я невістку мати,
Вона вимете мітлою мене стару відьму з хати,
Нехай інші споглядають, і нехай запам'ятають,
Як невістку не любити, то нема чого судити.
ПРИСПІВ
Ой, скажіть, чому невістка, як у горлі з риби кістка?
Сина вашого кохаю, внуків ваших доглядаю.
Схаменіться другі мами, тоді жити краще стане,
Посміхайтесь до невістки, тоді вийде з горла кістка.