Падаю

У димне марево закутаний
Мій сон забився в тінь
Блукаю стежками забутими
У пам’яті моїй
І тими світлими дорогами
Наповнене усе
Живими крилами, високими –
Мене туди несе

Заховані мої під шкірою
Всі символи чуття
Ні вбити, ані взяти силою –
Немає покриття
Я зупинятимусь у кожного
Знайомого вікна
Там, може бути, бути можемо,
Але, нажаль, у снах...

У кожнім небі
У кожнім небі сонця слід
Воно без тебе
Не хоче дарувати
Світло
Зникло
Моє світло
Прикре...

Падаю, падаю вниз
Падаю, ховаюсь від сліз
Про тебе...
Без тебе...
Віднині – тільки вниз

Для нас ласкавими іудами
Є вимощений шлях
Розкидані по всіх усюдах ми,
Загублені в словах
І я тягнутимусь скривавлений
Прорвусь крізь нетрі всі
В мені існують тільки напрями
Для тебе ж – манівці...