Ой ,чого ти, зозуле, рано куєш?

Летіла зозуля
Через мою хату
Сіла на калині,        
Та й стала кувати     

"Ой, чого ж, зозуле, 
Ой, чого ж  ти куєш,
Хіба ж ти, зозуле,     
Добро мене чуєш?",    

"Як би не чувала,
То би б я й не кувала,
Про тебе, дівчино,     
Всю правду сказала."   

"Ой, Боже ж мой, Боже,
Що ж я наробила,
Козак має жінку,      
А я й пoлюбила.       

Козак має жінку, 
Ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє,     
Чорняві обоє."        

"А я й тих діточок
В найми понаймаю,
З тобой, Марусино,     
В саду й погуляю."    

Гуляв козаченько
Неділю й дві ночі,
Прийшов козаченько     
До дівчини в гості.    

"Ой, Боже ж мой, Боже,
Який я й удався,
На чужій сторонці,     
За жінку признався.   

Не так вже й за жінку, 
Як за дві дитини,
Розкололось серце      
на дві половини."