Вернись із спогадів

Не стань печаллю у моїм житті,
Не сійся смутком на моїй путі,
Бо смуток може болем прорости, –
Невже, невже хотіла б того ти?

Тебе благаю і тебе кляну,
Тебе, як долю, я не омину,
А долю можна тягарем нести, –
Невже, невже хотіла б того ти?

Не будь сльозою на моїх літах,
Не дай, щоб усміх спогаду зачах,
Бо спогад може тужно відплисти, –
Невже, невже хотіла б того ти?

Тобою марю і тобою сню,
Моя любов – як полум’я вогню,
А полум’я вдвох треба берегти, –
Невже, невже не хочеш того ти?!