Л. Костенко - І дощ, і сніг, і віхола, і вітер

І  дощ,  і  сніг,  і  віхола,  і  вітер.
Високовольтна  лінія  Голгоф.
На  біле  поле  гайвороння  літер
впаде  як  хмари,  цілі  хмари  строф.

Нове  століття  вже  на  видноколі,
і  час  новітню  створює  красу.
А  ритми  мчать  -  як  вершники  у  полі.
А  рима  віршам  запліта  косу.

І  в  епіцентрі  логіки  і  стресу,
де  все  змішалось  -  рідне  і  чуже,
цінує  розум  вигуки  прогресу,
душа  скарби  прадавні  стереже.