Мій перший мармуровий бог (спи собі сам)

чим ближче до півночі, тим голосніше
шурхотить кохання
по конвертах розкладене
не вмерло, бідне
стало голосніше снігу

мармуровий бог мій сам щодня вмирає
а відтак народжується новим
важко так із цим, Марено
поки звикнеш, поки виростиш

а ти спи собі сам
ти спи собі сам
як не можеш, як не хочеш
а ти спи собі сам
ти спи собі сам
як не можеш, як не хочеш

так важко так із цим
так важко так із цим, Марено
поки звикнеш, поки виростиш
а тут ще й ближче до півночі
його слина зачала пахнути слиною
ска-а... (скандинавської квітки)
сам того боявся, чи ж помітив
зустрічаємося кожну тринадцяту годину
повільно дивляться очі
мармурового бога
чи ж то не він - одна із тіней

а ти спи собі сам
ти спи собі сам
як не можеш, як не хочеш
а ти спи собі сам
ти спи собі сам
як не можеш, як не хочеш
мене

коли спиш с тобою
то можна поряпатись об ікони
що навколо
мармурове коло
мармуровий боже
тікай тікай тікай залишай
то не рай, тут не безпечно
бо палає простирадло
лише мертві лелеки на сніданок
і все марно
колотити по твоїй скроні
тож я сплю собі сам

а ти спи собі сам
ти спи собі сам
як не можеш, як не хочеш
а ти спи собі сам
ти спи собі сам
як не можеш, як не хочеш
мене

важко так із цим
Марено