Весняний шепiт листя (Роман Бабенко)

Називай мене снігом, якщо схочеш холодним дощем восени.
Називай мене літом, білим яблучним цвітом на весні.
Прийду до тебе росою і ти умиєшся мною, як зійде зоря.
Ти будеш саме такою, саме такою, як малював тебе я...

Весняний шепіт листя - ти
Зоря у досвіта - ти
Усі мої послання і листи то ти
Тільки ти!

Що я можу без тебе? Все що є, то не треба без тебе мені,
Ти назви мене небом і зорею вночі по мені пропливи.
Забери із собою і у косу, як стрічку мене заплітай.
Я хочу бути з тобою, не залишай, не залишай...

І наче біла лелека літала одна,
Моя мрія далека, моя доля сумна,
Довіряла мені, як дитя і як мама любила.
Мріяла і жадала, не спала вночі,
Міряла, підбирала ключі до душі,
Колихала на вечір мене, а на ранок будила.