Людей нема (вірш Олеся Бердника)

Людей нема, є лиш прилюд,
Є тільки мрія про Людину.
Є лише хаотична лють,
Всесполеляюча лавина.
О, де ти, Зоряний Творець,
О, хто ти, дух, чи хвиля Лети.
Ти радше вільний промінець,
Який заплутався в тенетах.

Пора-пора, пора збагнуть
Своє падіння і могилу,
Своє походження і суть,
Своє покликання і силу.
І на космічнім полотні,
Яке нам витче суть єдина,
Засіє квіти огняні
Новонароджена Людина