Він любив її, ніби золоту І незайману одну. А коли зима білим-білина Руки роз

Коли проводи талої води
Ріки розлили перламутрами,
Він любив її, ніби золоту
І незайману одну.
А коли зима білим-білина
Руки розвела, ріки замела,
Він забув її, ніби дивний сон,
А в її душі вогонь...

Приспів:
Сама вино пила,
Плакала...
Про нього все думала,
Свою душу ламала сама...

Отакі вони ці Амури всі,
В серце кидають стріли точені,
Як не вистачить яду на обох -
Розлітається любов.

Приспів.