Казка про кохання

За морями, за лiсами, за високимi горами
Там жило собi кохання із блакитнимi очами
Разом с сонечком вставало, довги коси заплетало
I пiд тихий шепіт вiтру людям щастя дарувало
Разом с сонечком вставало, довги коси заплетало
I пiд тихий шепіт вiтру щастя дарувало

За лiсами, за морями, за високимi горами
Там жило собi кохання між землею й небесами
Зрад і заздрощів не знало, про любов пiсни спiвало
Для людей з добром у сердцi зорi з неба дiставало
Зрад і заздрощів не знало, про любов пiсни спiвало
Для людей з добром у сердцi зорi дiставало

З гір рідких взялися раптом дві сестри брехня і зрада
Чорним кругом налетіли, щоб кохання розтерзати
Біли рученькі взяли, щиру душу розтоптали
І кохання яснооке сміючи закатували
Біли рученькі взяли, щиру душу розтоптали
І кохання яснооке там закатували

За лiсами, за морями, за високими горами
Дві сестри кохання вбили і з блакитнимi очами
Ні словечка не зронило, вбивцям в очі подивилось
Бо кришталь одна краплинка по щьоці сльоза скотилась
Ні словечка не зронило, вбивцям в очі подивилось
Бо кришталь одна сльозiнка по щьоці скотилась

І тепер на білім світі важко нам любов зустріти
Та як що вона приходить бережіть її щомитті
Не давайте панувати сестрам двом брехні і зраді
І тоді кохання ваше буде щастя дарувати
Не давайте панувати сестрам двом брехні і зраді
І тоді кохання буде щастя дарувати