Цукор та порох

Де ти є…
Мій любий друже?
Вже так багато слів,
А зроблено не дуже.
Знову…
Ти десь зникаєш.
Навіщо це тобі,
Напевне, й сам не знаєш.
Тільки…
Одні страждання
Від того, що лишив
Ти марні сподівання.
Знаєш…
Життя не розсудить…
Тут хто знайде, 
А хто загубить…

Скажи…
Я друг тобі, чи ворог?
В твоїх кишенях цукор чи порох?
В твоїх думках які там бажання,
Ненависті, чи може кохання?

Позичив…
Свою довіру.
Прощати вмію теж,
Але маю міру.
Знаєш…
Це пусті розмови.
Зніми, тебе прошу, 
Умовностей окови.
Твоє его кричить до неба,
Твоя совість мовчить, коли не треба,
Твої друзі тебе так вихваляють,
Зараз люблять, 
А потім не згадають.

Скажи…
Я друг тобі, чи ворог?
В твоїх кишенях цукор чи порох?
В твоїх думках які там бажання,
Ненависті, чи може кохання?