Пообіцяй

ПООБІЦЯЙ МЕНІ

І
Скільки можна лити, скільки можна бавити слова? 
Вони –не діти!
Між бетонні плити пробивається-кричить трава:
«Я –жива!»
Дайте їй руку, відступіть їй світла, дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак: 
Усе навпаки і усе не так,
Навіть ти!

Пр.
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні.
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться,
Що «завтра» негайно і невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені………..

ІІ
Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх, 
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Цей світ –речей, а речі –хворі!
І ти вже тут, у тому хорі!
Йди на голос мій,
Йди на голос мій..