А за вікном падав дощ

А за вікном падав дощ
Мокли дерева
І забути тебе прийшлось
Не дзвони я молю не треба(2)

Небо похмуре просто так
Так небо плаче
Що не кажи та ти не така
Згадую, лиш Бог пробачить
Сонце не світить у темноті
З розуму сходиш
Тихо шепочиш слова «прости»
І з тишею ти говориш

А за вікном падав дощ
Мокли дерева
І забути тебе прийшлось
Не дзвони, я молю не треба(2)

І непомітно на небі зірок
Не світить вже місяць
Скільки обіцяних слів вже було
На листі мало місця
Щоб написати усе твоє зло
Яке спричинила
Правду сказала лиш тільки тоді, що мене не любила

А за вікном падав дощ
Мокли дерева
І забути тебе прийшлось
Не дзвони, я молю не треба (2)

Я пам’ятаю нам подобалося дивитися на зорі
Я пам’ятаю твій улюблений зелений колір
Ти чула мій щирий сміх, та бачила сльози
Я знаю , що зараз ці слова не допоможуть
І я не вартий бути поряд, як це не дивно
Старався бути добрим, старався бути милим
Не дарував я часто квіти, дарував тепло
І всі дороги , що вели до тебе - замело
Я з тих людей, як ще вірять – любов не вмирає
Я з тих , хто навіть втративши надію, щанс шукає
Завершуючи цю love story ти вважала щастям
Поставте крапочки в кінці, і вибач Настя