Її Душі Зів'ялі Квіти

Розбитих мрій
Не повернути.
Настанув час журби і смути...

Це ангел мій
Стомився гріти
Її душі зів’ялі квіти.

В сердець одвічній боротьбі
Кохання спричиняє біль.
Чи має значення життя,
Якщо загинуть почуття?..

Минає час,
Спливають роки...
Набридло. Хочу вічний спокій.

Немає нас...
Є лиш самотність,
Що хворої жадає плоті.

Чи душу промайне журба,
Якщо не будеш ти моя?
Це темна, болісна доба.
Почуй, як гірко плачу я...

Ненавиджу кохання,
Що душу ставить під удар,
Підсилює страждання
У світі вічних темних хмар.

Ненавиджу надію
Що в спину встромлює свій ніж,
Що серцем володіє
В той час як доля твердить "ріж!"