Не та роза, що за садом

Не та ружа, що за садом,
А та ружа – що в саду.
Не той милий, що двох любит, |
А той милий – що одну.       | (2)

Уже листя пожовтіло,
А ти, травко, зеленій.
Мене вдома б'ют та й лают,   |
А ти, милий, пожалій.        | (2)

Пожалів би тебе, мила,
Якби думав тебе брать.
Через місяць, може, ранше,   |
Думаю тебе лешать.           | (2)

Як лишаєш мене, милий,
Як лишаєш – так лишай.
Все, що було поміж нами,     |
Нікому не виявляй.           | (2)

Не виявлю, моя мила,
Бо я дуже тя любив.
Так зробили лихі люде,       |
Що я тебе полишив.           | (2)

Раз прийшла я на висілля,
Стала собі в стороні, –
Покотились йому сльози       |
Ще й скоріше, як мені.   (2)