Думка на два серця...

Мій коханий, синьоокий, ти спитай у гір високих,
Ти спитай про мене в лісу і звільни мене.
Мій коханий, синьоокий, ти спитай у рік глибоких,
Ти спитай про мене в квітів і звільни мене,
Мій милий!

Як спитаю я у неба – зорі заздрять вже про тебе,
Про кохання повні скрині і красу твою.

Мій любий!

Як в людей мені питати: чи мені тебе кохати?
Ти не слухай, що ніколи не знайду тебе!

Мій соколе, синьоокий, ти спитай шляхів широких,
Ти спитай про мене поля і звільни мене!

Через гори і рівнини, через ночі через днини,
Я іду до тебе мила, щоб знайти тебе!

Мій милий!

Скаже місяць все про тебе.
Він сховає сонце й небо, він закриє степ і гори – не знайду тебе.
Мій милий!

Як спитаю я у неба: хто мене сховав від тебе?
Я з відчаю світ підпалю, щоб знайти тебе!

Скаже місяць все про тебе.
Він сховає сонце й небо,
Він закриє степ і гори – я знайду тебе!