Мчаться поїзди

перон нічний серед вогнів яскраво світиться вночі
сталеві змії просковзають по залізній колії
одні десь в даль, одні стають щоб проковтнути новий харч
що сам товпиться під вагонами із чемоданами ледачо
висипають пасажири, з тамборів і хто куди 
як мурашки порозбіглись за одну коротку мить_ 
вже провідник стоїть на вулиці і взявши в руки чийсь білет
кричить ліниво : прошу далі, ваше місце номер 5
сходинки вверх, купе кондуктора,повз туалет (вставити щось)
і ось він довгий коридор таких однакових купе
сидіння вверх, сумки подалі, й останній погляд у вікно
до зустрічі, вертайся знову- прощається нічний перон_
помалу рухнувся вагон, і чути як важкі колеса
скинули із себе сон почали грати своє престо
тепер все класно... розслаблено лежиш на місці
дракон залізний незалежний мчить тебе у нове місто

Мчаться поїзди, мчаться сталеві вагони
крізь пропливають ліси, яскраво світять перони
із вогняними очИми летять сталеві дракони
розсікаючи тишу лишають позаду кордони

зявився знову провідник, пропонує чай чи каву
він знає,нас вже окутують дорожні чари 
сусід вже спить,інший розв'язує кросворди, 
похила дама всіх навколо оглядає напівсонно
добре, що є телефон, добре що взяті навушники
добре, що грають колеса у такт улюбленій музиці
добре, що спокій... сон навертає на очі 
мабуть вже теж пора віддатися  в хмільні обійми ночі
дорога довга,то холод то тепло  будуть навколо пробиратися крізь вікна ззовні
ще по вагону ходитимуть люди сторонні 
і не одна ще зупинка чекає незнайомих
продавці мандрівні шукатимуть ще бабусь
щоб їм продати ще одну із непотрібних дрібниць
     
і ще лежати долілиць не знаючи що було справді,
це був реальний сон чи дійсність нереальна
відкрити заспанні очі місто вітає охочих
мандрівників, легких туристів і просто робочих
швидко минаючи зали ненаситного вокзалу
можна нарешті вдихнути нового міста пари
і разом з натовпом тіней метушливого загалу
продовжити свою мандрівку у незвідані далі