Ти так боїшся висоти

Дзеркало у снах, освітлений балкон.
І тільки замкнений бетон тримає від землі.
Такий же біль прижатих струн.

Ти споглядаєш вниз із глиняних перил,
Ти так боїшся висоти, а хочеш, ніби птах
Піднятись до сивих небес.

Запах стін і люстри у вітальні
Зрілий стиль – це рух тертя.
Є талант – ти його розвиваєш.
Двічі світло запалив.

Скільки сил, щоб ситим стать повітрям
Відстаєш життям у день.
Сміх не жах, зірветься ненавмисно,
Дзвін проб’є колись лишень.

Містичний розпис в віконнім склі, в віконнім склі.
Ти зняв всі тюлі і втік.
Коли стемніє в туманній млі, в туманній млі.
То твій балкон – літак, так, як і ти.