Сопілка (-) бек

1.Там далеко при долині, де чудовий край,
Змайстрував мені сопілку майстер-дивограй.
Щоб всі гори любували, щоб всі ріки хлюпотали,
Щоб розквіт чудовий край – ти, сопілко, нам заграй.

П-в:
Ой сопілко-чарівнице, грай, грай, грай.
Хай полине співаночка понад гай,
Хай тумани розійдуться, хай всі друзі тут зійдуться –
Ти, сопілко-чарівнице, нам заграй.

2.Я сопілку мальовничу у руках несу,
Співаночку свою рідну в серці збережу.
Щоб зуміли всі любити і в любові тільки жити –
Ти, сопілко-чарівнице, нам заграй.

П-в:
Ой сопілко-чарівнице, грай, грай, грай.
Хай полине співаночка понад гай,
Хай тумани розійдуться, хай всі друзі тут зійдуться –
Ти, сопілко-чарівнице, нам заграй.
Ти, сопілко-чарівнице, нам заграй…
Ти, сопілко-чарівнице, нам заграй…
Ой сопілко-чарівнице, грай, грай, грай.
Хай полине співаночка понад гай,
Хай тумани розійдуться, хай всі друзі тут зійдуться –
Ти, сопілко-чарівнице, нам заграй