Чужина (сл. Б. Коваль муз. Н. Гураль)

Чужина

Знов наснилось село, світанкове, в тумані густому,
В тому сні я кружляла над ним угорі, наче птах,
І чому я, скажіть, так далеко від рідного дому,
І навіщо колись, так давно, заблукала в світах.

Приспів:
Чужина обнімає мене, мов нерідну дитину,
Хоч дарує тепло, але душу гірчить полином.
І у мріях, мій краю, я знову до тебе полину,
Щоб зорею зійти в тихий вечір над рідним селом.

Там стежина моя десь біжить в чисте поле далеко,
І у жито рясне синьоокі волошки сплелись,
І в задумі застиг над гніздом мій самотній лелека
І гойдаються мальви,що я посадила колись
Приспів:

Там без мене стають на крило молоді лелечата,
Одягають сади із достиглих черешень вінок.
І зітхне крадькома, у зажурі, засмучена мати,
І щоразу чекає на мій довгожданий дзвінок.
Приспів: