Рушник

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала...

Я візьму той рушник, розстелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й нiжна любов.
І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги й солв'iні гаi,
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші твої.
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші, блакiтны твоi.