Кленова балада

Загриміли в полі мов громи гармати,
 Стрільця молодого виряджала мати,
 Витирала сльози і благала Бога,
 Щоб вернув їй сина додому живого.
 Щоб вернув їй сина додому живого.

 Не плач, моя рідна посивівша мати,
 Я пішов на войну тебе визволяти,
 А як не діждешся з тої січі мене,
 Посади, благаю, біля хати клена.
 Посади, благаю, біля хати клена.

 Приспів:
 А туман білим полем,
 А біда чорним болем,
 А душа буйним кленом,
 Зеленим, ой зеленим.
 А туман білим полем,
 А біда чорним болем,
 А душа буйним кленом,
 Зеленим, зеленим.

 Тягнуться до сонця стовбури кленові,
 Зрошені сльозами горя і любові,
 Довгими ночами тихо шепчуть віти,
 То твої, Вкраїно, найдорожчі діти.
 То твої, Вкраїно, найрідніші діти.

 Приспів