Гобелен

Знов наді мною виростає сон
Він як собор, у ньому я щотижня молюсь
І ти з'являєшся всевишня
Коли вібрує простір в унісон
Серцебиття і музика колишня
Стискає подих і серед колон
Крихкої тиші б'є у камертон
Терпке бажання смак дарує вишня

Я прагну поцілунку я тебе
Зі сну виводжу юна наречена
Нас огортає сяйво голубе
І опускає течія зелена
Торкання уст лякливе і слабе
Вплітається малюнок гобелена