Про Мукачево пише Всесвіт (муз. Max Richter)

Ти хрестишся на битій дорозі біля церкви?
Мукачево ніколи не буде Всесвіту центр!

Ти можеш злитись на «понятія» застарілі
І сприймати спальні райони 
            клеймом алко-нарко сп’яніння
А можна радуватись друзям, які тебе зустріли
Бо в кожному із них знаходиться душі мерехтіння
Тут можна шукати місце на площі Миру
В тіні каштанів побуває кожний охочий,
                           особливо в літку
Ти все життя проживеш тут у квартирі
І милуватимешся Карпатами, у кухні, через кватирку
А можеш ненавидіти одяг (на людях)
                        куплений на ринку
Або поношені кеди із стокового магазину,
За те пам’ятаєш кожну маршрутну зупинку
Свою школу, свій двір, першу кохану людину
Ти може дорікати на відсутність місць відпочинку
Водночас на набережній, у річки, розпивати до ранку
У місті принципів розбігаються бажання і вчинки
І майже всі пам’ятають світанок сонця на замку
Ти можеш розчаровуватись у мешканцях
                                  цього дивного міста
І закривати від них чарівний свій весь світ,
Хоча можливо збагнути, що якщо ми в одному місці
Значить так повинно бути, так пише Всесвіт.