Мамо пробач за чорну хустину

Мамо, не плач.Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою
Прийду на світанні в садок із росою,
А,може,дощем на поріг упаду.
Голубко,не плач.
Так судилося,ненько,
Вже слово,матусю,не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу ,як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
І рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш ,матусю,й тут сумно буває
Душа за тобою ,рідненька щемить.
Мамочко,вибач за чорну хустину
За те ,що віднині будеш сама.
Тебе я люблю.І люблю Україну
Вона ,як і ти ,була в мене одна.