Лю...

О, як мало днів, як же мало днів.
Я тебе -на чверть, ти мене -на пів.
Тільки не дивись, як я буду йти,
Сам від того йдеш в руки гіркоти.
Всі мої слова, я на них стою.
Що тобі до них? Я не продаю!
Твоя кислота в моїй простоті
Випалила всю
ЛЮ..

Звідки в тебе це? Хто тобі відкрив?
Я би не змогла, в мене якось криво!
Всі мої слова креслять в собі текст,
Рвуть на собі шрифт, залишають "екс"!
Он твоє вікно, в ньому я живу,
В ньому я себе майже неживу..
Звідки в мене це, хто мені відкрив?
Дай вгадаю:
ЛЮ..

лю..
ох, не вимовлю..