Євшан-зілля (степная полынь-трава)

Євшан-зілля, Євшан-зілля
Ще росте на Україні,
Тут троянди, тут - ромашки,
Тут волошки в житі сині.
Там настоюються чари
На п'янкому чебреці,
Вип'єш ти цього узвару –
Й позвуть місця близькі:

Приспів:
Де вітрів дихастий порив,
Де кохану цілував,
Де до ранку у діброві
з нею сонце зустрічав.
Де річки течуть блакитні,
Дозріває урожай,
Вип'єш зілля – знову рідний
Пригадаєш милий край!

Я пригадаю запах вітру, не сплутаю його ні з чим,
Лиш порівняю з любовним відчуттям п*янким,
Мій край є для мене милим, євшан-зілля торкає серця і нині.

Ти його степів дитина,
Ти його ланів буга
Це для тебе Україна
Зготувала свій узвар.
З половецької давнини
Він зберігся у віках,
Що любов до Батьківщини
Зілля збуджує в серцях:

Приспів.

Діти скла і бетону шлють листи з-за кордону,
Блукаючи за вітром, примарені світлом,
Ставлять крапку там, де треба ставити кому,
Залишай тугу тут, та повертайся додому!
Невже твоя душа вийде так, як пара з рота? 
Невже твоє життя - це чорно-біле фото?
Невже ти забув свої ліси та поля?
Невже ти забув, що в тебе є рідна земля?

Євшан-зілля, Євшан-зілля
Ще росте на Україні,
У трояндах, у ромашці,
У волошках, слові милім.
Вип'єш ти цього узвару
І додому поведе:
Серце стомлене стежину
В Батьківщину віднайде!

Приспів.